Open/Close Menu Закон працює на Вас

Чи можна здавати на права із свідоцтвом про закінчення автошколи, якому більше ніж 2 роки?

Наразі в ТСЦ МВС  поширені випадки відмови у допуску до складання іспитів для отримання водійского посвідчення учням, що мають свідоцтво про закінчення автошколи, яке видане більше ніж 2 роки тому назад. Разом з тим, такі відмови є протиправними та незаконними

Так, 19 жовтня 2019 року відбулися зміни у законодавстві, маючи на увазі, момент  набуття чинності змін до Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами затвердженого Постановою КМУ від 8 травня 1993 р. № 340 (далі по тексту Порядок).

Разом з тим учням, які закінчили автошколи до 19 жовтня 2019 року видавали свідоцтва, які діють 10 років. Так до 19 жовтня 2019 року діяв Порядок із змінами (в редакції) від 30 вересня 2016 року. Відповідно до абз. 3 п. 16 Порядку (в редакції від 30.09.2016р.), якщо особа з будь-яких причин не склала іспити в сервісному центрі МВС, видане свідоцтво про закінчення закладу з підготовки водіїв транспортних засобів вважається дійсним протягом 10 років з дня закінчення закладу. Тобто, наприклад свідоцтво про закінчення особою програми підготовки водія від 19 лютого 2017 року є дійсним протягом 10 років, а саме  дійсним до 20 лютого 2027 року.

19 жовтня 2019 року набула чинності постанова КМУ від 3 квітня 2019 р. № 320 “Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України”, якою було внесено зміни до Порядку. Відповідно до абз. 3 п. 16 Порядку (в редакції від 19.10.2019р.), внесено зміни, в частині зменшено строку дії свідоцтва про проходження підготовки водія транспортних засобів до 2 років.  Після внесення змін до Порядку абз. 3 п. 16 викладений у такій редакції

«Якщо особа з будь-яких причин не склала іспити у територіальному сервісному центрі МВС, видане свідоцтво про закінчення закладу вважається дійсним протягом двох років з дня його закінчення.»

Дії працівників ТСЦ порушуються права учнів та є неправомірними та такими, що не відповідають вимогам законодавства з наступних підстав.

       Частиною 1 статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Офіційне тлумачення цього положення надано Рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного Банку України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових атів). Так, Конституційним Судом України наголошено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти як таку, що починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події чи факту застосовується гой закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія закону чи іншого нормативно-правового акта поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності. Це є однією з найважливіших гарантій правової стабільності, впевненості суб’єктів права в тому, що їх правове становище не погіршиться з прийняттям нового закону чи іншого нормативно-правового акта.

Тому Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої ст. 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно- правових актів у випадках, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Але це не «означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та нині нормативно-правові акти, які пом’якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті».

Стаття 58 міститься у розділі II «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина» Конституції України, в якому закріплено конституційні права, свободи і обов’язки людини і громадянина та їх гарантії. Положення окремих статей Конституції України. в яких визначається правовий статус церкви і релігійних організацій в Україні ст 35), політичних партій та громадських організацій (статті 36, 37), гарантують їх діяльність через реалізацію прав та свобод людини і громадянина, а саме – права на свободу віросповідання і світогляду, права на свободу об’єднання у політичні партії та громадські організації. Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом’якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно- правовому акті.

Листом Міністерства Юстиції України від  29.04.2011 № 5149-0-26-11-18 надано роз’яснення законодавства та повідомлено: «Щодо усунення суперечностей між положеннями нормативно-правових актів зауважуємо, що при розв’язанні таких правових колізій, як правило, застосовуються загальновизнані прийоми тлумачення правових норм і надання переваги нормі, що має вищу юридичну силу, а у разі виявлення суперечностей і колізії) між положеннями різних нормативно-правових актів, які мають однакову юридичну силу, застосовуються положення нормативно-правового акта, який прийнято пізніше або який є спеціальним тощо).

Статтею 8 Конституції України встановлено, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні їй відповідати.

У іншому своєму рішенні від 5 квітня 2001 року Конституційний Суд України зазначив, що Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно- правовим актом. Тільки як виняток законові іноді надається зворотна сила, що окремо застерігається у самому законі або в акті про введення його в дію.

Як видно з тексту Порядку у редакції від 19 жовтня 2019 року вказівки щодо застосування зворотної сили на правовідносини, які виникли до набрання цим Порядком законної сили в теперішній редакції, не має. Тобто, положення Постанови поширюються на ті правовідносини, які виникли на час її прийняття, та виникнуть після.

Частиною дев’ятою статті 15 Закону України “Про дорожній рух” встановлено, що право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 №340 “Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами” затверджено Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами /надалі – Положення №340/. Відповідно до пункту 1 Положення №340 це Положення є обов’язковим для всіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства.

Відповідно до абз 1 п. 21. Посвідчення водія видається після складення особою у територіальному сервісному центрі МВС іспитів, передбачених пунктом 18 цього Положення.

Відповідно до абз. 2. п. 21 Порядку, для складення цих іспитів та отримання посвідчення водія особа подає до територіального сервісного центру МВС незалежно від її зареєстрованого місця проживання чи перебування:

  • паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України, посвідку на постійне проживання, посвідку на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист;
  • копію довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (у разі його відсутності у відповідних базах даних МВС) (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті);
  • дійсну на дату подання документів медичну довідку встановленого зразка, що підтверджує допущення водія до керування транспортними засобами відповідних категорій;
  • наявне посвідчення водія (у разі отримання права на керування транспортними засобами іншої категорії);

Відповідно до п. 22 Порядку , до складення теоретичного і практичного іспитів у територіальному сервісному центрі МВС не допускаються особи:

  • які не досягли встановленого цим Положенням віку;
  • які не подали (або подали не в повному обсязі) документи, зазначені в пункті 21 цього Положення;
  • які подали документи, що містять недостовірні відомості;
  • які не зареєстровані закладом з підготовки водіїв у Єдиному державному реєстрі МВС до початку занять;
  • стосовно яких у Єдиному державному реєстрі МВС відсутні відомості щодо видачі їм свідоцтва про закінчення закладу з підготовки водіїв;
  • стосовно яких у поданих ними документах або Єдиному державному демографічному реєстрі відсутні відомості щодо реєстрації місця їх проживання;
  • які перебувають у розшуку (про виявлення таких осіб працівники територіального сервісного центру МВС негайно інформують Національну поліцію);
  • щодо яких встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Варто зазначити, що особами подаються всі необхідні документи з метою допуску до складання іспитів для отримання посвідчення водія, а відповідно було дотримано вимоги Порядку, зокрема, учень має  дійсне свідоцтво про проходження програми підготовки водія категорії  «В».

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до Розділу ІІ Положення про територіальний сервісний центр МВС затвердженого Наказом МВС від 29.12.2015  № 1646, однією із функцій (обов’язком) ТСЦ МВС  відповідно до чинного законодавства, є  приймання іспитів на право керування транспортними засобами всіх категорій, здійснювати видачу та обмін національного й міжнародного посвідчень водія на право керування транспортними засобами відповідної категорії та вносить інформацію до Єдиного державного реєстру МВС.

Викладене свідчить про те, що працівники ТСЦ  відмовляються виконувати свої посадові обов’язки, передбачені чинним законодавством України, у частині допуску учнів, що мають свідоцтва про закінчення автошколи, що видані більше ніж 2 роки тому назад до складання іспитів для отримання водійських прав.

Якщо Вам необхідна допомга у вирішенні правових проблем при складанні іспитів для отримання посвідчення водія автоадвокати ЮК Лексон доможуть у вирішенн таких правових питань.